Багатогранна зовнішня політика Туреччини: чому Ердоган підтримує Україну, водночас зберігаючи партнерські стосунки з Росією.

11 вересня 2024 року президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган підкреслив незмінну підтримку своєї країни територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України. Він також зауважив, що повернення контролю над Кримом Україні є вимогою міжнародного права. Цей важливий меседж був озвучений у його відеозверненні до Четвертого саміту лідерів Кримської платформи, що проходив у Києві.

Туреччина висловила намір приєднатися до БРІКС.

Особливого резонансу така заява Ердогана набуває на тлі того, що близько місяця тому, в серпні цього року, Туреччина висловила намір приєднатися до БРІКС. - міждержавного об'єднання, засновниками якого були Росія, Бразилія, Китай, Індія та Південно-Африканська Республіка.

Варто відзначити, що з приєднанням Ірану до БРІКС ця організація поступово стає альянсом, що прагне, за допомогою інших впливових країн, "відновити" імідж держав, які становлять загрозу для міжнародної спільноти, таких як Росія та Іран. Проте, позиціювання БРІКС як союзу країн Глобального Півдня та альтернативи колективному Заходу, разом із його значними економічними та ресурсними можливостями, продовжує залучати нових членів.

Так, у січні 2024 року до БРІКС, окрім Ірану, вступили Єгипет, ОАЕ та Ефіопія. Азербайджан, Малайзія і Туреччина подали заявки, також таку можливість розглядають Алжир, Бахрейн та Саудівська Аравія. Лише Аргентина з обранням на посаду Хав'єра Мілея відмовилась від цього кроку в грудні 2023 року.

Ердоган захищає інтереси тільки самої Туреччини

Отже, варто детально розглянути, як президент Туреччини в своїй зовнішній політиці вдається до дій і заяв, що часто суперечать одна одній. Ключовим моментом, який мають усвідомити критики Ердогана з різних таборів, зокрема й з України, є те, що за часів його президентства Туреччина не має ані проросійських, ані проукраїнських інтересів. Ця країна є достатньо міцною та незалежною, щоб не бути лише інструментом в руках інших. Натомість Туреччина, як це яскраво демонструє політика Ердогана, переслідує виключно свої власні інтереси, що може слугувати прикладом для інших держав у веденні зовнішньої політики. Отже, багатовекторність міжнародних відносин, яку практикує Ердоган, має низку глибоких причин, які ми детальніше розглянемо далі.

Невизнання анексії Криму виступає ключовим елементом у контексті політики пантюркізму.

Однією з ключових основ, на яких ґрунтується як зовнішня, так і внутрішня політика Туреччини, є концепція "тюркського світу" або пантюркізм. Ця ідеологія спрямована на політичну та культурну єдність тюркських народів у всьому світі. В рамках цього підходу Туреччина активно виступає за захист кримських татар, які мають тюркське походження, особливо в умовах, коли питання їхньої безпеки стало надзвичайно актуальним після анексії Криму Росією, що призвело до жорстоких репресій з боку окупаційної влади. Крім того, Анкара також підтримує уйгурів, які вже тривалий час піддаються переслідуванням з боку китайського режиму.

Наступною ключовою причиною, чому Туреччина підтримує територіальну цілісність України, є наявність у цієї країни власних територіальних суперечок, сепаратистських рухів та подібних викликів. Тому офіційна позиція Анкари полягає в підтримці легітимності територіальних кордонів інших держав. Такі ж принципи щодо України висловлюють і Китай, і Сербія, а також Іран, які стикаються з власними нерозв'язаними територіальними питаннями. Таким чином, незважаючи на те, що Китай не визнає Крим як частину Росії, це не заважає йому бути фактичним стратегічним партнером Москви, а Іран, у свою чергу, активно постачає озброєння для підтримки російських дій.

Український Крим як фундаментальна засада безпеки в Чорному морі

Третім ключовим аспектом багатовекторного підходу Туреччини у зовнішній політиці є її стратегічне географічне положення, яке суттєво впливає на геополітичні динаміки в регіоні. Як головна країна Чорноморського басейну, Туреччина контролює ключові протоки між Чорним та Середземним морями, що підштовхує її до підтримки стабільності та безпеки в даній частині світу. Анексія Криму Росією створює серйозні дисбаланси, загрожуючи інтересам Туреччини, яка мусить гарантувати безпечні морські шляхи в Чорному морі, що стає надзвичайно ускладненим на фоні агресії з боку Москви. У цьому контексті контроль України над Кримом повністю відповідає турецьким уявленням про безпеку в регіоні. Водночас, Туреччина також прагне підтримувати конструктивні відносини з Росією, реалізуючи спільні енергетичні, нафтогазові та логістичні проекти, що дозволяє їй задовольняти власні економічні інтереси.

У XX та XXI століттях Туреччина успішно підтримувала своє існування завдяки вмілому балансуванню між західними і східними впливами. Підтримка територіальної цілісності України є важливим елементом політики Заходу, оскільки Туреччина займає ключову позицію в НАТО, що слугує основою для європейської та західної безпеки. Водночас Анкара без зайвих вагань шукає нові можливості для інвестицій та економічного співробітництва як у рамках БРІКС, так і в контексті конструктивних стосунків з Росією.

Отже, можна зазначити, що багатовекторна зовнішня політика уряду Ердогана базується на ключових інтересах, від яких офіційна Анкара навряд чи відмовиться. У рамках цих інтересів Туреччина прагне підтримувати цілісну та незалежну Україну, оскільки це сприяє зменшенню російського впливу в Чорноморському регіоні.

З іншого боку, Туреччині необхідна економічно потужна Росія, з якою у неї є низка спільних стратегічних економічних проєктів, а сама Туреччина забезпечує "логістичні двері" для російського імпорту-експорту в регіоні. Саме тому країна навряд чи коли-небудь буде беззаперечно підтримувати тільки одну сторону в контексті війни між Росією та Україною.