Чому іспанська монархія не вважає за необхідне вибачатися за колонізацію Мексики?
Колаж, виготовлений Global Voices, представляє собою твір невідомого художника XVIII століття, що досліджує ідею етнічних каст у період іспанської колонізації Мексики. Джерело: Вікісховище, публічний архів.
Перший дипломатичний конфлікт президентки Мексики Клаудії Шейнбаум Пардо розпочався ще до її інавгурації 1 жовтня. Хоч вона і запросила на свою інавгурацію президента Іспанії Педро Санчеса, вона відмовила у можливості відвідин королю Феліпе IV Бурбонському. Клаудія обґрунтувала цей вчинок тим, що король Феліпе відмовився відповісти на дипломатичний лист, написаний у 2019 році колишнім президентом Андресом Мануелем Лопесом Обрадором (АМЛО), в якому той просив короля вибачитися від імені іспанської корони за насильство і масові вбивства в Мексиці під час іспанського завоювання та в колоніальний період.
Протягом багатьох років європейські держави приносять вибачення за своє колоніальне минуле на африканському континенті. Наприклад, бельгійська корона принесла вибачення за масові вбивства та каліцтва конголезького населення, скоєні за короля Леопольда ІІ, а президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр вибачився за жорстокість щодо корінних народів Танзанії.
На американському континенті прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо приніс вибачення за школи-інтернати, в яких відбувалися вбивства дітей корінних народів, і навіть Папа Римський Франциск вибачився від імені Католицької Церкви за насильство часів євангелізації в Мексиці. Усі ці приклади, ймовірно, наштовхнули АМЛО на думку, що він все ж може розраховувати на вибачення від іспанської корони, про яке він знову попросив у 2021 році.
У тому ж році АМЛО, представляючи мексиканську державу, висловив вибачення перед корінними громадами Майо та Які, які мешкають на півночі країни, за жахливі масові вбивства, що мали місце в період правління Порфіріо Діаса, останнього диктатора Мексики. Він також вибачився перед представниками Майя з південного штату Юкатан за жорстокі наслідки кастової війни, а також перед народом Цоціль за масові знищення корінних жителів в Актеалі. Не оминули його увагу і масові вбивства китайських мігрантів, які сталися під час Мексиканської революції.
Іспанія відзначає свій Національний день (Día de la Hispanidad або День Колумба) 12 жовтня, в день, коли Христофор Колумб вперше ступив на американські землі. Цей день є значущим святом і джерелом гордості для багатьох іспанських націоналістів та патріотів, адже він символізує початок колонізації, що зрештою сприяла створенню Іспанської імперії та закріпила місце Іспанії в історії як країни-завойовниці. Однак досвід колонізації залишив глибокі рани на культурах корінних народів.
У 1552 році ченець Фрай Бартоломе де лас Касас написав доволі неоднозначну книгу, що висвітлювала злочини іспанських конкістадорів в енкомендах -- "Найкоротший звіт про руйнування Індій" ("Brevísima Relación de la Destrucción de las Indias "). На декілька століть пізніше, у 1914 році, історик Хуліан Худеріас почав активно поширювати термін "чорна легенда", стверджуючи, що подібне зображення іспанської історії на американських континентах було упередженим і неправдивим, націленим на те, щоб зобразити Іспанію ворогом, а не культурним союзником та гуманістичною державою, яка забезпечувала рівне ставлення корінним народам Америки.
Проте в оригінальних джерелах можна натрапити на ацтекські кодекси, які вражаюче детально описують жорстокість покарань, що їх вдавалися іспанці до корінного населення. Наприклад, там згадується практика "emperramiento" – кидання в'язнів на поталу бойовим псам. Крім того, існують колоніальні картини, що ілюструють чітку соціальну ієрархію в іспанських колоніях Латинської Америки.
Однак для Худеріаса, який залишався відданим патріотом Іспанії, історія іспанської колонізації виглядала як "чорна легенда". Однією з поширених претензій було те, що саме англосаксонські держави — спочатку Британська імперія, а згодом Сполучені Штати — розпалювали ворожість до його батьківщини, поширюючи зневагу до іспанського спадку та заохочуючи повстання в Латинській Америці.
Звичайно, спроба "реконкісти" короля Фердинанда VII у 19 столітті продемонструвала іншу картину. У 1829 році іспанці спробували відвоювати Мексику, взявши в облогу прибережне місто Тампіко, а в 1862 році іспанські війська приєдналися до англо-французької військової експедиції з метою стягнути борги з Мексики. Зважаючи на історію, антиіспанські настрої у 19 столітті є цілком зрозумілими.
Водночас існує романтизоване уявлення про Іспанську імперію, яке малює її як освітню силу для мезоамериканських народів, що приносить їм культуру, католицькі цінності та цивілізацію. Прихильники цієї точки зору часто вдаються до історичних спотворень, зокрема згадуючи про "quinto real" (королівську двадцятину — частка золота, видобутого в колоніях і відправленого до Іспанії), стверджуючи, що ці багатства були використані для розвитку міст, палаців, університетів та соборів.
Описується ідилічний образ минулого, в якому змішування рас — метисація — відбувалося за згодою; де корінні народи могли бути адекватно представлені в іспанських законах; і де акти насильства з боку іспанців затінювалися людськими жертвоприношеннями, що мали місце в ацтекських та інкських імперіях. При цьому той факт, що корінні народи не зазнали винищення, як це сталося в США чи Канаді, слугує виправданням для процесу колонізації.
На відміну від багатьох інших країн цього регіону, Мексика пережила революційний період між 1910 і 1920 роками, що призвело до суттєвих змін у всіх сферах суспільства та інституцій. Землевласники іспанського походження та багатії, які отримали свої статки внаслідок колоніальної епохи, раптово опинилися без своїх багатств на початку 20-го століття. Мексиканці більш охоче ототожнювали себе з фермерами та робітниками, які брали активну участь у революційних подіях, ніж із білими нащадками іспанських еліт, які займалися розкішним оформленням маєтків і громадських будівель. Для мешканців Мексики було природніше звертатися до свого корінного спадку, а не до іспанського.
"Космічна раса" -- книга, написана у 1925 році Хосе Васконселосом, першим секретарем народної освіти -- стала вирішальною у формуванні більш однорідної моделі національної історії. У ній мексиканська ідентичність зображена як поєднання двох походжень, двох світів. Беручи початок як із корінного, так і з іспанського минулого, вона піднесла дух мексиканського націоналізму, ніколи при цьому не забуваючи про жорстокість, пов'язану зі створенням держави.
До 1990-х років, під час правління колишнього президента Салінаса де Гортарі, фраза "Зустріч двох світів" вживалася для опису взаємодії між іспанськими конкістадорами та корінними народами.
У 2019 році, коли АМЛО надіслав листа, він очікував, що іспанська корона відповість. Проте відповідь так і не надійшла. Натомість іспанські інвестори в Мексиці та іспанські праві на чолі з президентом партії VOX (Голос) Сантьяго Абаскалем і конгресменкою від Народної партії Каетаною Альварес де Толедо почали критикувати уряд АМЛО. Екс-президент розцінив це як акт втручання в його адміністрацію.
Шейнбаум опублікувала повідомлення у Twitter, в якому пояснила, що її рішення не запрошувати короля Іспанії на церемонію інавгурації не має нічого спільного з ідеологічними поглядами, а скоріше пов'язане з його відмовою відповісти на лист президента Мексики. Тепер, виконуючи обов'язки президентки Мексики, вона нагадує Іспанії про те, що борги залишаються актуальними.
Деякі моменти з поведінки іспанських монархів залишаються в пам'яті надовго. Одним із таких випадків стала відмова короля Феліпе VI встати перед мечем визволителя Колумбії Симона Болівара під час церемонії інавгурації президента Колумбії Густаво Петро Уррего у 2022 році. Іншим запам'ятовуючим моментом стало знаменитий вислів короля Хуана Карлоса I: "Чому б тобі не замовкнути?", адресований покійному президенту Венесуели Уго Чавесу.
Якщо іспанська корона зацікавлена в поглибленні звʼязків з Мексикою, то вибачення могли би дуже цьому посприяти. Та оскільки Іспанія поділяє спільні інтереси Європейського Союзу, і менш залучена в контексти Латинської Америки, то просити вибачення за подію 700-річної давнини видається іспанцям безглуздим, а іспанські інвестори без проблем продовжують інвестувати в Мексику. Тільки майбутнє покаже, чи зміниться ставлення іспанського суспільства та чи переосмислить воно свою роль відносно Латинської Америки.
