Політичні рухи в демократичних країнах вказують на явища системного занепаду.
Фото: EPA/UPG
Це стало викликом для багатьох країн, що провокує кризові явища як у суспільному, так і в політичному житті. Трамп є одним із проявів цього глобального процесу, його політика -- наслідок, а не причина. Проте саме його зовнішня політика з великою ймовірністю може стати причиною глобальних потрясінь. Наближення політичних змін у США та Європі може ослабити стабільність глобальної безпеки.
Важливими є й ризики, пов'язані з приходом популістських сил до влади, зокрема у Франції, а також із зростанням популярності проросійських партій, що може поставити під загрозу європейську безпеку.
Перемога Дональда Трампа на президентських виборах викликала численні дискусії про можливі зміни у зовнішній політиці США, особливо стосовно підтримки Європи та України. В той час як його передвиборчі обіцянки містили ідеї про вихід з НАТО та ізоляціоністський підхід, насправді плани можуть виявитися абсолютно іншими.
Згідно з аналізом, проведеним аналітичним центром The Heritage Foundation, який має тісні зв’язки з Трампом, Сполученим Штатам слід зосередити свої зусилля на Індійсько-Тихоокеанському регіоні, який вважається критично важливим для американської безпеки. У той же час, ситуація в Європі та Україні відходить на другий план. У світлі глобальних викликів США не в змозі вести одночасно кілька великих конфліктів, тому пріоритет буде надано Тихоокеанському регіону через зростаючий вплив Китаю. Європейським державам рекомендується самостійно вирішувати свої питання, включаючи забезпечення необхідним озброєнням, оскільки виробничі потужності США обмежені. Роль Америки в Європі зводиться до стримування ядерних загроз, тоді як традиційне військове забезпечення покладено на європейські країни.
У той же час, Сполучені Штати мають намір зменшити свою присутність на Близькому Сході, передаючи Європі відповідальність за вирішення конфліктів у цьому регіоні. Це вказує на зміну стратегічних акцентів Вашингтона, який зосереджує свої економічні та геополітичні зусилля на Тихому океані, в той час як роль Європи у глобальних справах значно знижується. Під час президентства Дональда Трампа підтримка України з боку США буде ґрунтуватися не на ідеалістичних принципах, а на прагматичних вигодах, зокрема економічних і стратегічних. Допомога США більше не зосереджуватиметься на "цінностях" чи "захисті демократії", а випливатиме із власних інтересів, де Україна стане важливим важелем у геополітичному контексті.
У світлі цих обставин Україні слід переходити від партнерських зв'язків до союзницьких відносин з іншими країнами, зокрема з Великою Британією. Ця країна залишається ключовим партнером у питаннях безпеки та активно підтримує Україну у боротьбі проти російської агресії, незважаючи на свій вихід з Європейського Союзу.
Україна має досвід створення "малих альянсів", таких як Люблінський трикутник (Україна-Польща-Литва) і Асоційоване тріо (Україна-Молдова-Грузія). Активно обговорювався також формат Квадрига і двосторонні консультації з Туреччиною. Ці альянси є важливими кроками на шляху до зміцнення безпеки. Наразі найімовірніший формат нового альянсу формується між Великою Британією, Польщею та Україною. Ці країни мають спільне розуміння загрози з боку Росії і вже є важливими партнерами України. В перспективі до цього альянсу можуть приєднатися й інші країни, зокрема Балтія та Туреччина, з якою Україна має активне співробітництво в оборонній сфері, зокрема у сфері виробництва безпілотних систем. Цей альянс розвиває ідеї Чорноморської доктрини, сформульованої Юрієм Липою, яка є частиною ширшої балтійсько-чорноморської безпекової концепції. Чорноморська доктрина передбачає створення сильної оборонної структури в Чорноморському регіоні для забезпечення стабільності та захисту від зовнішніх загроз, зокрема з боку Росії. Вона також сприяє розвитку економічних зв'язків між країнами, що оточують Чорне море, для створення потужних торгових шляхів, що позитивно впливатиме не лише на безпеку, але й на економічний розвиток. У довгостроковій перспективі цей альянс може стати основним форпостом на східному фланзі НАТО, одночасно зменшуючи залежність від НАТО, яке часто демонструє нерішучість через внутрішні політичні труднощі в США. Новий альянс між Великобританією, Польщею та Україною може стати основою для незалежної і стабільної безпекової структури в Європі.
Крім того, надзвичайно важливо поглиблювати партнерські відносини з Японією та Південною Кореєю, які мають досвід стримування агресивних сусідів і готові підтримувати Україну не лише економічно, а й стратегічно. Японія та Південна Корея можуть доповнити нашу стратегію безпеки в умовах нестабільного глобального порядку. Таким чином, Україна формуватиме не лише багатовекторну, але й стратегічно стійку зовнішню політику, здатну протистояти викликам і зменшувати залежність від окремих гравців на світовій арені.