Радіо Свобода: Після агресії проти України Російська Федерація виступила з пропозицією мирної угоди, що по суті нагадувала вимогу про "капітуляцію".

Радіо Свобода здобуло проект угоди, який Москва представила Україні на початку повномасштабного вторгнення в 2022 році. Які умови запропонував Кремль і до яких наслідків це могло б призвести? Як цей документ висвітлює справжні наміри Путіна щодо України? На ці питання відповідає проект "Система", підрозділ розслідувань Радіо Свобода.

На старті переговорного процесу, що стартував за кілька днів після того, як російські військові розпочали активні дії практично на всіх ділянках кордону з Україною, Росія представила угоду, умови якої були односторонніми і фактично передбачали капітуляцію української столиці.

В 2023 році факт перемовин на початку повномасштабного вторгнення підтвердив тогочасний міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, однак він зазначив, що вимоги Росії були неприйнятними. "Так, це правда, що українська та російська делегації зустрічалися з перших днів вторгнення. Вони справді обговорювали шляхи його припинення, але позиції були настільки далекими, а російські вимоги настільки дивними, що перспективи реального вирішення проблеми не було навіть віддалено", - підкреслив Дмитро Кулеба.

Якщо українська влада погодилася б на такі умови, це призвело б до перетворення України на маріонеткову державу з ілюзорним нейтральним статусом, з надто слабкою армією, позбавленою підтримки з боку країн НАТО. Це також означало б, що відновлення контролю над Кримом і Донбасом стало б неможливим, і Україні довелося б визнати незалежність Донецької та Луганської областей, а також великих територій, які на той момент ще залишалися під контролем Києва.

Пропозиція угоди, висунута Росією, виявляє наміри Володимира Путіна стосовно повномасштабного вторгнення в Україну. Лідер Росії не відмовився від жодної з цих цілей і неодноразово підкреслював своє прагнення їх досягти.

Однак повномасштабний конфлікт триває вже третій рік, і наразі немає чітких прогнозів щодо можливих шляхів його завершення, а також відсутні будь-які ознаки того, що мирні переговори між Росією та Україною можуть розпочатися у 2025 році чи пізніше.

"Система" отримала інформацію про проєкт від українського джерела, яке добре обізнане з процесом переговорів, а також російське джерело, що має стосунок до переговорів, підтвердило його автентичність. Обидва співрозмовники надали коментарі анонімно, оскільки їм не дозволено обговорювати цю тему публічно.

Переговори стартували 28 лютого 2022 року, коли російські збройні сили оволоділи частинами території на півдні, сході та півночі України, наблизившись до Києва з боку кордону Росії та Білорусі.

Деякі раунди переговорів проходили за одним столом при фізичній пристуності представників сторін, а інші - онлайн.

Українська делегація, яку очолює Давид Арахамія, лідер фракції "Слуга народу" у Верховній Раді, відвідала Польщу, а потім здійснила переліт на гелікоптері до резиденції президента Білорусі Олександра Лукашенка, розташованої в "Лясковичах" неподалік від кордону з Польщею. Там українські представники провели переговори з російськими делегатами, які очолював помічник президента Росії Володимир Мединський.

Процес зупинився наприкінці квітня через суперечки між сторонами щодо ключових умов проєкту угоди, в той час як російські війська відступили з північних регіонів України, не змогли захопити столицю та змусити країну до капітуляції.

З'явилися нові свідчення про жорстокі злочини, скоєні російськими військовими в Бучі.

Пропозиція з боку Росії містила умови, що стосувалися нейтралітету України, який, здавалося, Київ був готовий прийняти на той момент. Однак Ерік Чіарамелла, старший науковий співробітник програми Росії та Євразії в Фонді Карнегі за міжнародний мир, зазначив, що Путін, ймовірно, прагнув до "більш радикального рішення - не нейтралітету, а повної нейтралізації України як незалежної держави".

З самого початку Росія прагнула зруйнувати можливості України до самооборони.

Країна "може бути нейтральною, мати дуже сильну армію і бути здатною до самооборони... Але Росія тут мала на увазі не це", - наголошує аналітик.

"Документ був структурований так, ніби Україна була агресором, який був переможений на полі бою, що, звісно, не відображало реальності", - сказав Чіарамелла про російський проєкт від 7 березня 2022 року, з яким він ознайомився на прохання "Системи".

"Важко сказати, чи була це справжня спроба домовитися, оскільки такі умови були б неприйнятними для будь-якого українця. Вони нейтралізували б Україну до того, щоб зробити її беззахисною".

У березневому документі 2022 року міститься шість сторінок основного договору та чотири сторінки додаткових матеріалів. Вісімнадцять статей висвітлюють різні аспекти, такі як параметри нейтралітету України (включаючи військові та міжнародні зобов'язання), питання територіальних кордонів, гуманітарні аспекти (мова, релігія, історія), а також питання зняття санкцій з Росії.

Угода залишила б Україну дуже вразливою, оскільки російські війська залишалися б на місці, а Київ не мав би можливості захищатися чи шукати підтримки безпеки з боку Заходу. Києву довелося б платити за відновлення Донбасу.

Матеріали, що стосуються наступних етапів переговорного процесу, в тому числі проєкти угод від 17 березня та 15 квітня, були опубліковані The New York Times на початку цього року. Вони свідчать про те, що сторони досягли певного прогресу по ряду питань під час переговорів, коли Україна протистояла російським військам на півночі.

Наприклад, статус Криму залишили б для майбутніх переговорів, а російські вимоги щодо змін у законодавстві щодо мов та гострих історичних суперечок відійшли б на задній план. Важливо те, що сторони обговорювали гарантії безпеки для України, які включали б західні країни, хоча те, як вони працюватимуть, було головним яблуком розбрату.

Згідно з останньою версією договору, українська та російська делегації все ще розходилися у думках щодо чисельності української армії. Україна наполягала на 250 тисячах військовослужбовців (приблизно стільки було до повномасштабного вторгнення), тоді як Росія пропонувала обмежитися 85 тисячами.

Під час переговорів іноді виникали свідомо нездійсненні умови. Одного разу росіяни намагалися включити до проєкту договору вимогу, щоб Україна відновила постачання води до Криму (українська влада перекрила Північно-Кримський водоканал ще у 2014 році), розповідає знайоме з перебігом переговорів джерело "Системи".

Цю концепцію відкинули самі російські представники на переговорах, оскільки в такій ситуації Росії, яка контролює територію поблизу каналу, довелося б відмовитися від неї, щоб Україна змогла "відновити постачання води до Криму".

Росія виступила з вимогою до українських військових скласти зброю і повернутися в казарми. У відповідь українська сторона запропонувала взаємну умову: російським військам слід скласти зброю та повернутися до своїх баз.

Заступник керівника Росії Володимир Мединський, який ознайомився з цією пропозицією, виявився враженим, як зазначає один із учасників дискусії.

Він висловив думку, що складається враження, ніби українські сили займають Красну площу, а російська сторона повинна вивісити білий прапор з Кремля. На це йому було сказано: "Ми просто бажаємо від вас те ж саме, що ви вимагаєте від нас".

Сторони так і не змогли прийти до єдиного рішення щодо процесу виведення військових.

Однак Ерік Чіарамелла, старший науковий співробітник програми Росії та Євразії Фонду Карнегі за міжнародний мир, припустив, що принципово мало що змінилося.

"Обговорювані кілька тижнів потому в Стамбулі та на онлайн-зустрічах версії все ще базувалися на глибоко хибній російській логіці, що пронизувала початковий текст, - зазначив він. - Якби угода була підписана, її фінальна редакція у квітні стала б лише більш м'яким варіантом капітуляції України."

У наступних проєктах все ще були присутні деякі основні вимоги з боку Росії, серед яких постійна заборона на вступ України до НАТО. Це умова не прийнятна як для Києва, так і для західного альянсу. НАТО неодноразово підкреслювало, що в майбутньому Україна стане його членом, а президент Володимир Зеленський активно виступав за швидке запрошення в межах "плану перемоги", який він презентував українцям і міжнародним партнерам протягом останніх кількох тижнів.

Принаймні з одного боку, заявлені Росією умови миру стали більш агресивними, ніж вони були 7 березня 2022 року.

У вересні того ж року Путін заявив, що п'ять українських областей - Крим, Донецька, Луганська, Запорізька та Херсонська - тепер є частинами Росії. Безпідставна претензія включала частини тих регіонів, які залишалися і досі залишаються під контролем Києва, і Путін заявив, що контроль Росії над цими територіями є обов'язковою умовою для будь-яких мирних переговорів.