Вибори в Австрії: "Проти біженців, на підтримку путінського газу та кремлівських інтересів"
На парламентських виборах в Австрії тріумфувала ультраправі Партія свободи. Її керівник заявив про намір зупинити підтримку України та перешкодити нашій інтеграції до Європейського Союзу. Проте є й позитивний аспект. Який саме?
Коли я спостерігав за ходом виборчої кампанії в Австрії, то аж ніяк не міг собі уявити, що переможе у цьогорічних перегонах Австрійська Партія Свободи.
Проте, перш ніж обґрунтувати своє переконання, хотів би висловити кілька думок щодо перебігу передвиборчої кампанії в цій країні. Австрійці — це люди, які вирізняються своєю врівноваженістю та спокоєм, чимось нагадують закарпатців. З першого погляду здається, що політика їх зовсім не хвилює. Їхній усталений спосіб життя, відносна ізоляція, матеріальний добробут більшості, а також атмосфера спокою і гармонії сприяють байдужості до політичних питань. Однак, мудрість говорить: якщо ти ігноруєш політику, вона обов'язково звернеться до тебе. Тому на вибори прийшло понад 75% виборців.
Та повернемося до передвиборної кампанії. Жодних білбордів у Штирії - одній із областей Австрії - нема. Як, певно, і в усій країні. Бо результат впливу на переконання громадян та на їхні політичні вподобання від цього виду реклами нульовий. Портрети лідерів партій та їхні гасла розвішують на рекламних тумбах, пристосованих для цього автобусних зупинках та сітілайтах. Вони приблизно такого розміру, як і в Україні, і їх геть небагато. Жодних додаткових рекламних щитів, жодних плакатів та написів на парканах, на стінах, на дверях будинків і воротах приватних господарств немає. Жодних листівок не друкують, мітингів не проводять. У газетах та журналах політиці відводиться трошки більше місця, ніж у не передвиборний час. Десь до двадцяти відсотків площі.
Австрійці заслуговують на захоплення. Вони так дбайливо ставляться до свого оточення, що важко натрапити на щось зіпсоване, пошкоджене або позначене фарбою чи крейдою. Єдине, що я помітив у містечку Фойтсберг, - це вуса Гітлера, які вночі малювали свідомі австрійці на всіх зображеннях Герберта Кікля, лідера ультраправої Партії свободи. Саме ці вуса стали підставою для мого переконання, що Партія свободи не зможе перемогти на виборах.
Та найбільш ефективними у політичній боротьбі в Європі є передвиборні програми, які партії публікують у пресі та озвучують найважливіші пункти із них на телебаченні у політичних шоу. То що саме у програмі Партії свободи дозволило набрати ультраправим аж 29,2% (на другому місці - Австрійська народна партія (ÖVP) чинного канцлера Карла Негаммера із 26,5%, на третьому - Соціал-демократична партія Австрії (SPÖ), яка отримала 21%. А далі йдуть "зелені" та NEOS, які здобули 8% та 9% голосів виборців відповідно). Це забезпечить для партії Кікля близько 58 місць у 183-містному парламенті, партії чинного канцлера - 52, соціал-демократам - 41, "зеленим" - 15, а NEOS приблизно 17 місць. Приблизно, бо остаточні дані будуть опубліковані аж 16 жовтня.
Оскільки Австрія підтримує нейтральний статус, вона не постачає Україні зброю, проте надає фінансову допомогу. Зокрема, країна виділила два мільйони євро для забезпечення обладнання, необхідного для розмінування в Україні, а також робить внески до Європейського фонду миру, який фінансує постачання зброї для українських збройних сил. Програма Партії свободи передбачає припинення таких виплат, оскільки ці кошти походять від платників податків і впливають на рівень життя австрійців та інфляцію в країні. Крім того, пан Кікль стверджує, що потрібно знизити податки для найбільш вразливих верств населення, обіцяючи втілити цю ідею в життя. Виборці позитивно сприймають ці ініціативи.
Щодо України, Герберт Кікль неодноразово висловлювався про те, що не підтримує амбіції країни на вступ до Євросоюзу. Він підкреслював, що бачить "загрозу для європейського сільського господарства" і обіцяв блокувати всі ініціативи Європейського парламенту, які стосуються допомоги Україні та санкцій проти Росії. Основна ідея його програми полягає в намірі "перетворити Австрію на недоступну для біженців фортецю". Коли починаєш аналізувати його висловлювання, виникають паралелі з Гітлером, особливо в контексті того, які саме біженці викликають занепокоєння у пана Герберта. У кількох своїх промовах він чітко зазначав, що "мусульмани в Європі становлять основну загрозу для білих людей".
Мусульман у Австрії близько 450 тисяч (українців - тільки 12 тис). Усі вони вивчають мову і претендують на громадянство - у той час, коли значна частина українців прагне чи планує повернутися додому. Мало того, 75% мусульман приймають католицизм. Отже, закони, які пропонує прийняти радикальна Партія свободи, мають бути спрямовані насамперед проти біженців із мусульманських країн. Але хіба хоч один закон уточнює, що він проти цих біженців, а не проти отих? Тому під одну гребінку можуть легко попасти і українці в Австрії, які отримують від уряду значну допомогу.
Ось ще один аспект. Чому австрійська Партія свободи настільки захоплена та підтримує авторитарну Росію, де поняття свободи для людей є чимось незбагненним? Справа в тому, що, на відміну від більшості держав ЄС, які зуміли зменшити свою енергетичну залежність від Москви, Австрія продовжує споживати приблизно 83% газу саме з Росії. Поточний уряд не проявляє значної активності в питаннях зменшення цієї залежності, що надає додаткові аргументи ультраправим силам. Ще однією можливою причиною є те, що Партія свободи може отримувати фінансування від Кремля. Адже скандал, пов'язаний із заявами Кікля про підтримку діяльності доньки російського олігарха та забезпечення їй "лояльного ставлення" в обхід санкцій, ще не вщухнув. Такі обіцянки не робляться безкоштовно, погодьтеся.
Що повинно викликати у нас занепокоєння? Те, що ультраправі сили в Європі знаходять спільну мову. На кількох важливих форумах Кікль з'явився поруч з Орбаном, який відверто ігнорує всі європейські рішення на підтримку України. І саме така позиція отримала підтримку майже третини виборців Австрії. Це суттєво. Це повинно насторожити. Це має спонукати наше Міністерство закордонних справ приділяти більше уваги донесенню до європейських громадян правдивої інформації про війну та нашу позицію, а не покладатися на сумнівні інформаційні агентства, що підлягають впливу ворожої пропаганди. Це, принаймні, мінімум, що потрібно зробити.
Що може нас заспокоїти? А те, що, ймовірно, канцлером Австрії Кікль не стане. Він не зможе сформувати коаліцію в парламенті, оскільки жодна з партій не бажає з ним співпрацювати. Це вже чітко заявила Народна партія, представником якої є нинішній канцлер, а також партія "зелених", лідер якої займає пост президента Австрії. Призначення канцлера з іншої партії не суперечить законодавству країни. Тим більше, що різниця в процентах між трьома лідерами виборів не така вже й суттєва.
