Ярослав Базилевич піднявся до своєї квартири за допомогою автовежі після ракетного обстрілу. Схоже, що після відновлення будинку він навряд чи знову оселиться там.
Дві кімнати, які виходять у двір, де була сходова клітка, зруйновані, там нічого немає. Дах зім'яло.
Журналістка видання "ВЗ" провела інтерв'ю з Орестом Базилевичем, батьком Ярослава та дідом трьох внучок родини Базилевичів, які стали жертвами російського ракетного обстрілу.
4 вересня російські балістичні ракети забрали життя сімох львів'ян з вулиці Коновальця, 44, серед яких майже усю родину Базилевичів. Від ракетного удару на сходовій клітці історичного будинку буферної зони ЮНЕСКО загинула 43-річна жінка Євгенія Базилевич та її троє доньок -- 21-річна Ярина, 18-річна Дарина та 7-річна Емілія. Їх поховали на Личаківському кладовищі.
Журналіст "ВЗ" навідалася до місця трагедії, щоб побачити, як триває розбір завалів.
Ділянка вулиці Коновальця все ще заблокована, і її охороняють правоохоронці. Кожен, хто намагається потрапити сюди, проходить перевірку: у поліції запитують, чи ви є місцевим жителем або просто "гостем", який бажає поглянути на масштаби руйнування. Мешканці вулиці з гіркотою відзначають, що охочих побачити цю трагедію наживо чимало. "Цей ажіотаж вже набрид. Скільки ще людей буде приходити до будинку на Коновальця, який постраждав від ракети?" – висловлює своє невдоволення місцева жителька, 54-річна жінка, яка якраз підстригала кущі біля свого двору.
Біля напівзруйнованої споруди працює кран, організований мешканцями з адреси Коновальця, 44. Його мета — допомогти вивезти з будинку залишки вцілілих речей: одяг, постільні приналежності, документи, посуд... Меблів, які залишилися в цілості, майже не знайдеш — вони або знищені ударною хвилею, або провалилися з верхніх поверхів. Сходова клітка в будинку повністю зруйнована, утворивши велику прірву з залишками стін. Жильці не можуть дістатися до своїх помешкань. Люди, спільно з рятувальниками та підйомним краном, намагаються зібрати бодай теплий одяг. Внутрішній дворик будівлі зазнав значних руйнувань, і туди не допускають людей через небезпеку обвалу конструкцій.
Кран з вишкою для порятунку речей з рознесених ракетами квартир організувала для мешканців управителька ОСББ "Байки" Олександра Слободян. "Тут тринадцять квартир. Люди вивозять, що можна, і перевозять туди, де зараз мешкають (переважно в родичів чи на орендованих квартирах. -- Авт.). -- каже моя співрозмовниця. -- Цей кран ми організували насамперед для квартири останнього поверху Ярослава Базилевича. Він поліз краном нагору, аби забрати речі, які йому знадобляться на новому місці. Я звернулася до Франківської районної адміністрації, яка надала нам вишку безкоштовно. Закупили для людей каски, рукавиці. Це речі, які знадобляться у роботі у квартирі, поки забирають речі".
Поруч з вежевим краном стоїть батько Ярослава Базилевича, пан Орест.
Я наближаюся до нього, і чоловік охоче згоджується поговорити з кореспондентом "ВЗ" (представники ОСББ "Байки" радили мені не контактувати з родиною Базилевичів, стверджуючи, що їм наразі не до журналістів. -- Авт.). Поруч з паном Орестом біля крана стоїть його похресник.
"Ярослав якраз поліз по крану і потрапив у свою квартиру, там вціліли дві кімнати. Забирає речі у наш будинок в Оброшиному, мешкає зараз з нами, має там кімнату, -- розповідає Орест Базилевич. -- Мій син мешкав тут з сім'єю у чотирикімнатній квартирі. Дві кімнати, які виходять у двір, де була сходова клітка, зруйновані, там нічого немає... Дах аж зім'яло. Сходова клітка -- слабка консольна конструкція, легка і делікатна. Вона провалилася від удару якраз тоді, коли дівчата сходили по ній, аби врятуватися від ракет. З ними на цій сходовій клітці ще був Олександр Погорецький (екскерівник міграційної служби Львівської області. -- Авт.) та Юрій Арабський. Погорецький жив навпроти квартири Ярослава. З його помешкання, вікна якого виходять у дворик, нічого не залишилося. То якраз звідти летіло. У квартирі Погорецького було піддашшя, там провалено все -- від перекриття до стін. Знаю, що Погорецький зійшов першим по сходовій, кликав Юрка Арабського, але той затримувався трохи вище. Мої дівчата теж збігалися. Якби лишилися у спальні квартири, були би живі. Мій син Ярослав в той момент був у кухні".
Орест Базилевич каже, що Ярославу зараз рятує підтримка батьків, родини, друзів. Намагається зайняти себе будь-якою роботою, аби хоч трохи перемкнутися.
Пан Орест каже, що його син навряд чи повернеться у будинок на Коновальця після його відновлення. "З одного боку, ця квартира -- пам'ять, з іншого, як з цими спогадами буде жити мій син", -- продовжує розмову Орест Базилевич.
Батько каже, Ярославу прооперували око, яке постраждало від травм внаслідок удару. Зараз погано бачить не одне око.
4 вересня, з п'ятої години ранку, ворог здійснив комбіновану атаку по Львову -- ракетами та шахедами. Внаслідок атаки 154 будинки зазнали ушкоджень, сім людей загинули. У трьох лікарнях Першого медоб'єднання Львова перебувають семеро критичних пацієнтів. В операційних -- ще 8 пацієнтів з осколковими проникними пораненнями. Мешканців шести будинків, куди прилетіли ракети доведеться відселити.
