Життя в умовах відеоспостереження: чи загрожує моніторинг праву українців на приватність?
Законопроект № 11031 "Про єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки" внесли до порядку денного ВР. Якщо його ухвалять, то за допомогою мережі камер правоохоронці зможуть стежити за громадянами та транспортними засобами у публічних місцях, вулицях, парках, на територіях освітніх та медичних закладах тощо.
"З одного боку, широке застосування відеоспостереження здатне сприяти зниженню рівня злочинності та підвищенню безпеки населення. Проте, з іншого боку, воно може суттєво порушити права людини на приватність, які захищені Конституцією України та міжнародними угодами, до яких Україна є стороною," - зазначає адвокат Дмитро Франчук.
Відповідно до його слів, в Україні право на приватність охороняється Конституцією, зокрема статтею 32, яка забезпечує захист особистих даних та забороняє збір, зберігання, використання і розповсюдження конфіденційної інформації про особу без її надання згоди. Закон України "Про захист персональних даних" регулює процеси обробки та захисту особистої інформації, до яких можуть входити також дані, отримані в результаті відеоспостереження.
"Проте, питання про те, чи ці норми здатні забезпечити адекватний захист приватності громадян у умовах широкомасштабного відеоспостереження, все ще залишається невирішеним," - зазначає Франчук.
Стаття 301 Цивільного кодексу України також підкреслює, що кожна фізична особа має право на приватність та на захист інформації про свій особистий життєвий контекст.
"У цій статті також вказано, що обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою", - каже адвокат Ярослав Хлівний.
Він також наголошує, що межі нашої свободи завершується там де розпочинаються межі свободи іншої особи і чинне законодавство регулює приватність нашого побуту в саме такому розумінні.
"У проекті закону зазначається, що зібрані дані можуть зберігатися протягом 15 років. Проте не уточнюється, чи всі записи з камер зберігатимуться в реальному часі, або ж система фіксуватиме лише певні події. Обробка та зберігання такого обсягу інформації є дорогою та складною задачею, тож існує ймовірність, що зберігання буде здійснюватися вибірково," - підкреслює Хлівний.
Стаття 32 Конституції забезпечує охорону персональних даних та забороняє збір і розповсюдження конфіденційної інформації про особу без її дозволу (джерело: Freepik)
Стаття 8 Європейської конвенції з прав людини забезпечує кожному індивіду правом на недоторканність особистого та сімейного життя, житла та кореспонденції. Однак, це право може бути обмежене в ситуаціях, коли це є необхідним для забезпечення національної безпеки, підтримання громадського порядку або запобігання злочинності.
"У Великій Британії існує одна з найбільших у світі систем відеоспостереження, яка активно застосовується для боротьби зі злочинністю. Однак ця система піддається критиці через побоювання щодо масового контролю та загрози приватності громадян. У Китаї технології розпізнавання обличчя стають причиною серйозних дискусій про порушення прав людини, зокрема щодо свободи висловлювання та захисту особистої інформації", - зазначає Франчук.
Він підкреслює, що важливо звернути увагу на міжнародний досвід та аналізувати помилки, вчинені іншими державами при реалізації аналогічних систем.
"Якщо ваші дії не виявлять жодних ознак правопорушення, відеозаписи не зберігатимуться, отже, не виникне і питання про порушення приватності. Обговорення питання дотримання приватності стає безглуздим, адже кожен пристрій здатний збирати значно більше даних, ніж ми можемо собі уявити. Система відеоспостереження, в свою чергу, може забезпечити безпеку на дорогах та в містах," - зазначає Хлівний.
Експерти вважають, що перед ухваленням законопроекту необхідно провести широкі громадські обговорення та розробити детальний механізм контролю за його виконанням. Це дозволить збалансувати інтереси безпеки та приватності.
